28 квітня 2020 року відбулося підсумкове вебінарне заняття курсу Оксани Пасічник “Е-дидактика та змішане навчання”, активна фаза якого розпочалася цього семестру 11 лютого. 

Центр навчальних та інноваційних технологій УКУ вже втретє проводить такі навчання для викладачів у форматі курсу. Два роки тому понад 100 викладачів та шкіл України пройшли курс “Е-дидактика та змішане навчання” на платформі відкритих курсів УКУ UCU Open, а минулого року цей курс став частиною Школи викладацької майстерності – сертифікатної програми професійного розвитку викладачів УКУ.

Метою курсу є подати інформацію про можливості викладання курсів у змішаному форматі, тож робоча програма курсу передбачала, що (1) учасники сформують схему та силабус свого курсу, (2) наповнять його матеріалами і (3) зможуть реалізувати у своєму курсі методику змішаного навчання за обраною моделлю, тобто (4) відповідно до завдань свого курсу оберуть інструменти організації активної роботи в аудиторії та в електронному курсі.

У форматі проведення цьогорічного курсу було кілька особливостей. На двох перших заняттях викладачі працювали в аудиторії, здаючи завдання в електронний курс на CMS UCU, а наступні 7 тижнів відбувалися дистанційно. Водночас учасники, в яких виникали певні запитання щодо виконання завдань курсу, мали змогу відвідати щотижневі семінарські заняття (study group) із асистентом, які до карантину відбувалися в Центрі Шептицького, а під час карантину – на синхронних Zoom-вебінарах. Варто зауважити, що рішення провести дві третини курсу в дистанційному форматі не було вимушеним – його ухвалили ще в січні, на етапі дизайнування та проєктування навчальних діяльностей, і, як бачимо, це стало своєрідним кроком на випередження.

Всього на курсі було зареєстровано 24 учасники, 14 із них виконали всі завдання, необхідні для проходження курсу, а четверо здали в систему все, що було передбачено програмою, й отримали найвищі бали за курс. Витяг із інформаційного аркуша Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ про учасників, які виконали всі вимоги курсу (відповідно до робочої програми), можна переглянути за посиланням. 

А от на підсумковому занятті курсу учасники планували зустрітися в Центрі Шептицького, але тут уже карантин вніс свої корективи, тож над тим, що вдалося і чого не вдалося досягнути, викладачі УКУ порефлексували у вебінарній кімнаті в Zoom. 

Учасники розповіли, як завдяки курсу їм, за образним висловом авторки та викладачки курсу Оксани Пасічник вдалося скласти іспит з плавання під час повені, й не тільки вижити, але й навчитися пірнати – кожному на свою глибину.

Викладачі виокремили кільки важливих знахідок курсу. Сестра Анастасія Стульківська з кафедри психології та психотерапії та Іванна Мовчанюк із кафедри біблійних наук сказали, що проходження “Е-дидактики та змішаного навчання” показало, наскільки ефективним і дієвим може бути вдало сконструйований електронний курс. І якщо, наприклад, с.Анастасія втілювала вивчене на курсі відразу “з коліс”, то Іванна Мовчанюк вивчала е-дидактику, щоб акумулювати ідеї для редизайну свого курсу в осінньому семестрі: “Під час проходження е-дидактики мені вдалося подивитися зсередини, як гарно можна вибудувати курс, щоб він був ефективним – короткі відео, а потім вправи для закріплення – все це чудові ідеї”, – каже викладачка. 

“Якщо електронний курс добре складений, тоді відповідати на тестові, підсумкові питання досить легко, з одного боку, а з іншого боку – вдається більше взяти зі собою, чогось реально навчитися, а не просто «почув – пройшов тест – забув», – підтримала колегу Анастасія Стульківська. 

З ними погодилася Наталка Ільчишин з кафедри психології та психотерапії, яка проходячи підсумковий тест курсу, несподівано для себе зауважила, що набагато краще пам’ятає той матеріал, який проходила дистанційно, а не в аудиторії. За її словами, вона “на власній шкірі” пережила, що мати змогу переглянути коротке відео до теми, зробити паузу, коли щось не зрозумів, не встиг, не почув або треба щось зафіксувати – все це чудово працює для засвоєння навчального матеріалу, тож вона планує розміщувати такі матеріали і для своїх студентів, навіть якщо паралельно відбуватимуться очні заняття. 

Дехто з учасників уже почав активніше використовувати відеоматеріали у своїх курсах. “За останні тижні моїм найкращим другом став Screencast-o’Matic, – поділилася Зоя Красовська зі Школи журналістики та медіакомунікацій. – У безкоштовній версії є обмеження в часі 15 хв – і це дуже допомагає концентруватися на головному, не лити воду”. А Наталія Цісар з кафедри філології планує використати відео із комунікативною ситуацією ґендерної нерівності та невдач спілкування на курсі з лінгвоантропології, попередньо обробивши його в Edpuzzle. 

До речі, у всіх, хто успішно виконав вимоги курсу “Е-дидактика та змішане навчання”, залишається доступ до близько 30 відеоінструкцій для роботи з різними цифровими інструментами. Лідія Кондратик з кафедри соціології зізналася, що така пропозиція дуже стала їй у пригоді, коли вона почала “за гарячими слідами” впроваджувати ідеї, отримані на курсі, та пропонувати першокурсникам, із якими працює, розмістити інформацію на Padlet чи пройти коротке опитування. Щоб дати студентам настанови для роботи з онлайновими дошками, викладачці не довелося “винаходити велосипед” й записувати додаткові туторіали – вона просто надіслала їм інструкцію з YouTube-каналу ЦеНІТ. 

За спостереженнями Світлани Когут з кафедри педагогіки та соціальної роботи, сучасні студенти є дуже технічно обізнаними, тож, працюючи з ними, викладачі мусять іти в ногу з часом, а курс “Е-дидактика та змішане навчання” підійде і тим, хто тільки почав працювати в університетських стінах, і тим, хто має й понад 20 років педагогічного досвіду. Викладачка розповіла, що під карантину їй довелося дуже швидко переводити в онлайн її ретельно продуманий аудиторний курс з інноваційних методів викладання у вищій школі для аспірантів. За її словами, це стало неабияким викликом, і матеріали “Е-дидактики” допомогли їй пильніше придивитися до інструментів, які полегшили це завдання, наприклад, корисними стали сервіси для роботи з інфографікою та побудови ментальних мап. Але цінністю, навіть у чомусь важливішою за добірку інструментів, стала, на думку викладачки, атмосфера підтримки та співпраці на курсі, яка надихає до того, щоб пробувати, помилятися і… пробувати знову і знову – доти, доки не вдасться реалізувати задумане. 

Про дуже схожий вплив на себе курсу Оксани Пасічник говорить і Юлія Колодій з факультету прикладних наук, яка раніше відвідувала різні тренінги з педагогічної майстерності й навіть практикувала на курсах щось на зразок Kahoot, але їй постійно здавалося, що інструменти, які пропонували тренери, не підходять для “технічних” курсів, на яких вона асистує. Виконавши завдання курсу з е-дидактики, викладачка отримала натхнення почати на практиці перевіряти свої припущення щодо того, які інструменти підходять для реалізації її викладацьких задумів, а які – ні. Наприклад, одним із фінальних студентських проєктів на курсі з лінійної алгебри стали карти думок, ідея створення яких захопила не тільки викладачку, а й самих студентів-комп’ютерників, які, здавалося б, “уже все в Інтернеті бачили і пробували”.

Іванна Папа з кафедри класичних візантійських та середньовічних студій також радіє, що курс звернув її увагу та утвердив розуміння необхідності чергування пасивних і активних форм роботи під час занять: “До цього я застосовувала класичну форму ведення занять, за якою навчали мене і яка, попри все, має свої позитиви, але коли ще до карантину я спробувала на семінарі Google Slides (інструмент для створення онлайнових презентацій) для групової роботи, то студенти не тільки відклали набік свої телефони, але й запитали вкінці: “А можна ми будемо й далі так працювати?” Здається, я на правильній дорозі. 

На цьому наголосила й Аліна Синицька: “У наступні кілька років до нас в університет прийде ціле покоління учнів, які мали досвід дистанційного навчання, тому дуже важко уявити, що ці студенти будуть очікувати від нас чого меншого. І в цьому є величезний виклик для нас усіх, а насамперед – для викладацької спільноти, тож саме зараз той час, коли ми мусимо виробляти щонайкращі практики, а з них – і нові стандарти для себе і для наших студентів, – сказала керівник Центру навчальних та інноваційних технологій. 

Цінними в цьому контексті є також міркування учасників підсумкового заняття з курсу “Е-дидактика та змішане навчання” щодо обміну досвідом між викладачами, які вже практикують змішане навчання. Мирослава Чех зі Школи публічного адміністрування сказала, що в межах курсу їй було дуже важливо і корисно дивитися на те, як певне завдання виконали інші – що саме вирішили візуалізувати на інфографіці, який матеріал розмістили на флеш-картках чи як сформулювали питання для миттєвого опитування. Саме в такій “віртуальній лабораторії” у неї, наприклад, з’явилася ідея представити результати проєкту від Erasmus+, у якому вона з колегами бере участь, на шаблоні сайтів Google (Google Sites).

“Карантин карантином, але презентувати результати роботи все одно треба, – наголошує викладачка, – і якщо така презентація буде не тільки у звичному PowerPoint, а й передбачатиме ресурсну скарбничку напрацювань, то це може бути додатковою цінністю для всіх партнерів проєкту”. 

Обмінюватися таким досвідом на курсі можна було на трьох форумах у CMS UCU – для розміщення інтерактивних вправ, відеороликів та сайтів-портфоліо, а також на Padlet (тут учасники ділилися інфографіками) і Slack (для обміну покликаннями на свої онлайнові дошки Padlet). Наталія Цісар перейняла такий досвід асинхронної комунікації: “На дошці Padlet у відповідній рубриці студент(к)и можуть записувати власні висліди про мову та ідентичність, а згодом завдяки доступу інформації для всіх, ми зможемо разом узагальнити й зробити висновки”, – запланувала викладачка. 

До речі, для Зої Красовської ключовим викликом і відкритим питанням дистанційного навчання став формат обміну ефективним і щирим зворотним зв’язком – як від викладачів до їхніх студентів і навпаки, так і горизонтально – між самими викладачами на кафедрах чи в ширшій спільноті. За її словами, заклики «напишіть, будь ласка, відгук», «долучайтеся до обговорення на форумі», навіть якщо такі обговорення в якийсь спосіб оцінюються чи заохочуються, не завжди резонують настільки, щоб достатньо глибоко відстежити, що і як відбувається насправді – що у студентів або колег вдається, а що і як не виходить.

Щиро дякуємо за спільну роботу на курсі та сподіваємось, що отримані знання, вміння та натхнення спонукатимуть до подальшого творчого пошуку та обміну досвідом!